Чарльз Діккенс

Чарлз Діккенс народився 7 лютого 1812 року в Портсмуті — другим із восьми дітей Джона Діккенса, конторника в розрахунковій управі Королівського флоту, та Елізабет Діккенс. Дім жив у постійних боргах; коли 1824 року батька запроторили до боргової в'язниці Маршалсі, дванадцятирічного Чарлза забрали зі школи й посадили клеїти етикетки на пляшки у ваксовій майстерні за шість шилінгів на тиждень. Ті кілька місяців лишилися раною, про яку він до кінця життя уникав говорити.

Коли батька випустили, він повернувся до школи, потім служив писарем у конторі адвоката, вивчив стенографію і став парламентським репортером. Міські замальовки, які з 1833 року надсилав до журналів, вийшли 1836 року книжкою «Нариси Боза». Розпочаті того ж року «Посмертні записки Піквікського клубу» зробили двадцятип'ятирічного Діккенса найчитанішим письменником країни; за два дні після першого випуску він одружився з Кетрін Гоґарт.

У 1837–1839 роках він друкував «Олівера Твіста» випусками в журналі, який сам редагував, і перетворив роман на знаряддя суспільної критики. У «Девіді Копперфілді» повернувся до власного дитинства; журнали, які заснував, зробили його не лише романістом, а й публічною постаттю. 1858 року розійшовся з Кетрін; зв'язок із молодою акторкою Еллен Тернан тривав до самої смерті. «Повість про два міста» вийшла 1859 року першим романом із продовженням у його новому журналі «Круглий рік».

Журнальні випуски визначили його манеру: кожну частину він обривав на найнапруженішому місці, ставив поруч сміх і жаль, створював героїв, чиї обличчя постають від самого імені. Він увів у роман вуличну англійську, виніс на очі читача бідність і холод установ. Останній роман, «Таємниця Едвіна Друда», лишився незавершеним: 9 червня 1870 року Діккенс помер від удару у своєму кентському домі Ґедсгілл-Плейс і був похований у «Куточку поетів» Вестмінстерського абатства.