Александр Дюма

Олександр Дюма народився 24 липня 1802 року в містечку Вілле-Котре. Його батько, Тома-Александр Дюма, був сином французького дворянина та поневоленої жінки із Сан-Домінго; він дослужився до генерала в арміях революції, посварився з Наполеоном і помер 1806 року, коли синові не було й чотирьох. Удові відмовили в пенсії, родина збідніла. Правильної освіти хлопець не здобув, єдиним його статком був гарний почерк: у чотирнадцять він став писарем у місцевого нотаря. 1823 року Дюма перебрався до Парижа, де той самий почерк відкрив йому двері до канцелярії герцога Орлеанського — майбутнього короля Луї-Філіппа. Вечори він проводив у театрі, ночі — за Шекспіром і Шиллером. У лютому 1829 року «Генріх III та його двір», поставлений у «Комеді Франсез», наробив галасу, відсунувши класичні правила: за рік до «Ернані» Гюго п'єсу визнали першою перемогою романтичної драми. За два роки «Антоні» закріпив його ім'я. Своє справжнє річище він знайшов у 1840-х, коли газети відкрилися роману з продовженням. Разом з Оґюстом Маке він 1844 року друкував «Трьох мушкетерів» у «Le Siècle» і «Графа Монте-Крісто» в «Journal des débats». Витрачав так само швидко, як заробляв: завів власний театр, у Пор-Марлі звів замок Монте-Крісто. Коли 1850 року театр збанкрутував, Дюма втік від кредиторів до Брюсселя. Згодом об'їздив Росію, в Італії пристав до Гарібальді й чотири роки прожив у Неаполі. Історію він тримає не як архів, а як сцену: дію веде діалог, а розділ уривається там, де цікавість найгостріша. Він вивів історичний роман із вузького кола читачів до широкої публіки й заклав прийоми пригодницької оповіді, які працюють дотепер. 5 грудня 1870 року, у розпал війни з Пруссією, Дюма помер майже без грошей у домі сина в Пюї під Дьєпом. 2002 року його прах перенесли до Пантеону.