Гюстав Флобер

Гюстав Флобер народився в Руані 12 грудня 1821 року. Батько, Ашіль-Клеофас Флобер, був головним хірургом міської лікарні Отель-Дьє, і родина мешкала у службовій квартирі при ній; хвороба і смерть були для хлопця звичайною частиною дня. Писати він почав ще школярем. З волі рідних Флобер вивчав право в Парижі, та нервовий напад 1844 року, який тогочасні лікарі вважали епілепсією, обірвав навчання. Він оселився в Круассе під Руаном і провів там за письмовим столом решту життя. У 1849 році він чотири дні поспіль читав друзям Луї Буйє та Максимові Дю Кану «Спокусу святого Антонія»; їхній присуд був такий: кинути рукопис у вогонь і більше про нього не згадувати. Невдовзі він разом із Дю Каном вирушив у довгу подорож Єгиптом і Східним Середземномор'ям. Коли 1856 року «Пані Боварі» друкувалася з продовженням у журналі «Ревю де Парі», прокуратура звинуватила автора в образі суспільної моралі; процес розпочався в січні 1857 року й завершився в лютому виправданням, а книжка, видана того ж року, стала бестселером. Наступні «Саламбо» та «Виховання почуттів» прийняли холодно. У 1870 році в його домі в Круассе розмістилися пруські солдати, 1872-го померла мати, а 1875-го розорення родини небоги Кароліни поглинуло його статки. Він читав фрази вголос і місяцями переписував їх, доки не знаходив єдине точне слово — le mot juste; відсуваючи оповідача й пропускаючи голос персонажа в третю особу, він дав новому романові один із його основних засобів. «Три оповідання» 1877 року повернули йому читача, а Золя й Мопассан вважали його своїм учителем. 8 травня 1880 року Флобер помер у Круассе від крововиливу в мозок, залишивши «Бувара і Пекюше» незавершеним.