Платон

Народився близько 427 року до н. е. в Афінах, в одному з найдавніших родів міста. Рід батька, Арістона, переказ виводив від Посейдона, рід матері, Періктіони, — від законодавця Солона. Кажуть, справжнє його ім'я було Арістокл, а Платоном прозвали за широкі плечі. Батька втратив рано; коли мати вийшла заміж за свого дядька Пірілампа, дитинство минуло в тому домі. Він сповна здобув освіту в поезії, риториці та гімнастиці, якої чекали від афінського аристократа.

Пристрастю його юності була політика. Те, що за влади Тридцятьох чинили його родичі Крітій і Хармід, а згодом смертний вирок Сократові, ухвалений відновленою демократією 399 року до н. е., відвернули його від цієї дороги остаточно. Суд над учителем, за яким він ішов роками, він записав в «Апології Сократа»; цей текст — водночас свідчення і рахунок, виставлений місту.

Після смерті Сократа він надовго покинув Афіни: побував у Мегарі, на півдні Італії, у Сицилії, а за деякими переказами і в Єгипті, познайомився з піфагорійцями та Архітом Тарентським. Десь у сорок років повернувся і за міськими мурами, у гаю Академа, заснував власну школу — Академію. Вірячи, що філософія здатна виправити владу, тричі їздив до Сиракуз; спроба виховати молодого тирана Діонісія II скінчилася недовірою і домашнім арештом.

Свою думку він будував не трактатами, а через людей, які розмовляють. У «Державі» відповідь на питання, що таке справедливість, ніколи не подається готовим означенням: її шукають усередині розмови, що просувається запитаннями, і читач стежить не за висновком, а за самим мисленням. Помер в Афінах 348/347 року до н. е.; заснована ним Академія лишалася відкритою впродовж століть.